• Document: Вірш Я не нездужаю, нівроку... Т. Г. Шевченка
  • Size: 154.19 KB
  • Uploaded: 2018-12-08 18:28:33
  • Status: Successfully converted


Some snippets from your converted document:

Ìîâîçíàâñòâî Анна Оголевець УДК 821.161.2-1 ЛІНГВОПОЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВІРША Т. Г. ШЕВЧЕНКА “Я НЕ НЕЗДУЖАЮ, НІВРОКУ…” Статтю “Лінгвопоетичний аналіз вір- Громадою обух сталить, ша Т. Г. Шевченка “Я не нездужаю, нівро- Та добре вигострить сокиру, ку…” присвячено тлумаченню глибинного Та й заходиться вже будить. смислу цієї поезії, яке ґрунтується на до- А то проспить собі небога слідженні ролі її мовних засобів у створенні До суду Божого страшного! художніх образів. А панство буде колихать, Ключові слова: лінгвопоетичний ана- Храми, палаци муровать, ліз, внутрішній монолог медитативного Любить царя свого п’яного, характеру, суспільно-політична ситуація, Та візантійство прославлять, соціальна справедливість, діалектичне ви- Та й більше, бачиться, нічого. рішення філософської проблематики, пере- Текст складається із 21 рядка; у риму- конлива аргументація на користь селянської ванні поет не дотримується певної системи. революції. У перших п’яти рядках ліричний герой пере- дає біль свого серця, а в наступних шістнад- В ірш “Я не нездужаю, нівроку...” Т. Г. Шев- ченка написаний у С.-Петербурзі. Чи- стовий автограф у “Більшій книжці” (ІЛ, цяти розмірковує над подальшим розвитком суспільно-політичної ситуації, яка породжує цей біль. ф. 1, № 67, с. 232) датується 22 листопада Особливого значення набуває перший ря- 1858 р. Першу публікацію здійснено, імовір- док. Я не нездужаю, нівроку – перша частина но, за списком І. Білозерського з деякими синтаксичного двочлена, у якій акцентовано купюрами у виданні: Поезії Тараса Шевчен- всі компоненти: підмет я підкреслено поза- ка. – Львів, 1867. – Т. 1. – С. 65. За “Більшою схемним наголосом (поет використав у вірші книжкою” вперше надрукований у виданні: чотиристопний ямб), присудок не нездужаю Кобзарь з додатком споминок про Шевчен- – логічним, модальне слово нівроку – позиці- ка Костомарова і Микешина. – Прага, 1876. єю наприкінці рядка (із цим словом до вірша – С. 210–211. входить народно-розмовна стихія). Цей ліричний вірш, що становить “одну з Читач має замислитись над питанням: перших декларацій революційної демократії чому ліричному героєві знадобилося конста- про шляхи розв’язання селянського питан- тувати, що він “не хворий”? ня в Росії” [2, с. 103] і є водночас художньою Відповідь міститься в другій частині цьо- реалізацією філософського начала, являє со- го синтаксичного двочлена, приєднаній до бою внутрішній монолог медитативного ха- по

Recently converted files (publicly available):